Козаки-характерники
У магічної культурі слов’янських народів особливе місце завжди відводилося бойової магії. Зберігати і застосовувати таємні бойові знання було визначено запорізьким козакам-характерникам. Саме слово «козак» означає «вільна людина» і має тюркські корені. Існує безліч версій виникнення руху козацтва. Одна з таких версій оповідає про те, що козаки, які є спадкоємцями волхвів, бігли від переслідувань князя Володимира на Хортицю.
І насправді багато історичні джерела оповідають про факти володіння козаками різними магічними здібностями.
Саме козакам відводять роль творців особливої техніки бою під назвою «козачий СПАС». Основою такої техніки служить глибоке психологічне вплив на супротивника. Характерниками називали козаків, що володіли технікою досконало. Визначення «характерництво» означало сильний характер і непорушну волю. Всі лідери козацтва були характерниками. Це і Іван Сірко, і Самійло Кішка, і Петро Сагайдачний, і багато інших. До здібностям характерників відносили уміння управляти явищами природи, воскрешати людей з мертвих, зупиняти кулі.
Підготовка козака до військового життя починалася з самого дитинства. Відразу ж після народження його хрестили. Ще до виконання однорічного віку мати кожен день купала хлопчика, проводячи при цьому різні змови: на фортецю, на удачу, на здоров’я. Після появи першого зуба у дитини батьки замовляли молебень Іоанну-воїну в храмі. Після цього, вже вдома батько садив сина на коня і відпускав. Вважалося, що дитина, схопився за гриву, стане характерником. Якщо ж він починав плакати — то в майбутньому буде убитий в битві. Після закінчення складного навчання козакам належало пройти в обов’язковому порядку обряд ініціації.
Дивовижними були і звичаї характерників. Вони могли, як стояти весь день в храмі на колінах, вимовляючи молитву, так і лаятися, застосовуючи далеко безсторонні вислови. Підкова і люлька — обов’язковий атрибут будь-якого характерника. Різні цілющі трави розкурюють в колисці. За допомогою ж підкови розслаблювали і зміцнювали м’язи. Мана — вид медитації, практикувався характерниками. Під час цього ритуалу характерники, попередньо встромивши списи в землю, сідали поруч один з одним у формі круга і входили в особливий стан. На підсвідомому рівні ритуал гнітюче діяв на супротивників.
У літописах є не одне згадування про те, коли війська, які збиралися нападати на українські землі, розгорталися назад, не маючи на те видимих причин. Отамани-характерники володіли здібностями стежити за подіями, що відбувалися в армії ворога, а також передбачати результат бою. Для цього використовувалися верцала — спеціальні дзеркала.
Свобода — єдина дружина козака-характерника. У битвах не було місця для жінок. Характерники клялися ніколи не закохуватися, так вважали, що через це почуття втрачається сила і енергія, які так необхідні для виживання на війні.
