Петербурзький провісник Антон Гомулецкий
Жив така людина в Петербурзі — Антон Гомулецкий. Добре жив, довго: на початку XIX століття відзначив свій столітній ювілей. Подейкували, що наділений старий даром передбачення.
Юний гвардійський офіцер Юрлов часто бував у нього в будинку і дуже здружився з дідом, незважаючи на величезну різницю у віці. Одного разу він попросив старого показати йому, якщо таке можливо взагалі, його майбутню наречену. «Звичайно, можливо», — запевнив віщун. При розмові був присутній товариш по службі і друг Юрлова, якийсь Цеділін.
Господар будинку запросив молодих людей пройти в невелику кімнату, спеціально призначену для проведення магічних процедур. У кімнаті стояв стіл, на якому височіла скляна ваза, доверху заповнена водою. Праворуч від вази лежав відполірований до блиску камінь майже чорного кольору — турмалін.
Гомулецкий опустив камінь в вазу, і воду у вазі осяяло дивне слабке світіння. Старий суворо покарав молодим людям ні в якому разі не відривати погляду від поверхні води.
Минуло хвилин десять. І ось в магічній чаші з’явилося об’ємне зображення кімнати. Цю «чаклунську картинку» побачив не тільки Юрлов, який замовив сеанс, але і його приятель.
Сторопівши, молоді люди розглядали незнайоме житло: рояль, за роялем — чарівна дівчина. За крок від неї завмер чоловік з довгими до плечей волоссям, який гортав сторінки нот. Потім пролунав тріск. Через мить від чарівної картинки не залишилося і сліду.
— Ти побачив свою суджену, але не покладай надії на ваше спільне щастя, дружиною вона стане іншому! — передрік юнакові Гомулецкий.
— Чому ж? — запитав здивований Юрлов.
— Це мій секрет! — посміхнувся у відповідь старий.
Через півроку Юрлов, до власного здивування, в одному столичному будинку познайомився з тієї самої чарівною дівчиною. Він був подвійно здивований, коли серед оточення дівчини помітив і іншу знаменну фігуру свого бачення — чоловіка з довгим волоссям. Ним виявився викладач сольфеджіо та француз за національністю.
Юрлов закохався в дівчину. Вона відповідала йому взаємністю. Молоді люди вирішили вже законний шлюб, але в самий останній момент довелося скасувати весілля: Юрлов змушений був взяти участь у військовому поході в складі свого полку. Похід затягнувся, і, як із сумом потім розповідав Юрлов, «коли ми повернулися, наречена моя вже була за іншим!»
