Святий старець і його космічний розум

З Людмилою ми заочно знакі­ми і спілкувалися вже кілька разів по телефону, вона також надсилала фотографії своїх рідних. її ін­тересовала подальше життя молодшого сина Олексія. І ось дружин­щина зважилася приїхати з г.Ні­колаева разом з сином до мене на прийом.

Миловидна жінка середніх літо м’яким, добрим обличчям і сі­яющей посмішкою. Від її присутності навіть стає трохи тепліше. А її руки випромінюють сильну цілющу енергію. Виявилося, вже деякий час вона практикує біоенерготерапії, цілительство.

Її син — молодий чоловік, років 20. Крихке юнацьке тіло і не за віком розумний, відчужений погляд, без будь-яких емоцій. Олексій відростив борідку. Вся його сутність говорить про те, що він не такий, як звичайна молодь.

Спочатку я спробувала пооб­щаться з самим Олексієм, просто хотіла вважати інформацію по го­лосу, але його завзятий, відчужений погляд і наполегливе мовчання від­ветілі самі за себе. трохи по­спілкуватися з його матір’ю, я усли­Шалаєв одне питання: чи є у Олексія екстрасенсорні або інші здібності і яке його далекої­шиї майбутнє?

Ще перед початком роботи з мо­лодим людиною, я відчувала, що буде багато цікавої ін­формації. Також про дещо пре­дупреділа співрозмовників і зайнялася своєю роботою.

…Кінець XIX століття. Літо. чув­ству сильну космічну енер­гію. Вдивляюся і бачу сивого чоловіка з довгою бородою пре­хилого віку. Він знаходиться в скельному поглибленні, спеціально зробленому для відпочинку та МЕДІТА­ций. Це літнє житло Старшого, монаха-відлюдника, аскета. імен­але так його називають багато людей. Цей Старець — минуле воплоще­ня Олексія. відчуваю сильніше­ший потік космічної енергії, він спрямований прямо на його голову. Сильне почуття тиску, пере­надлишку, перенасичена багатьма енергіями. У теплу пору року до найсильніших морозів Старець веде аскетичний спосіб життя, зовсім ні з ким не розмовляючи, не ви­дясь. Йому монахи приносять час від часу хліб і воду для під­тримання його фізичного тіла. Весь свій час він проводить в усамітнитися­ванні, молитвах і медитаціях, а також у зверненні до Початковим космічною енергією.

Природно, Старець вірить в Бога, він бачить і відчуває його під­радити, але це ще не все. У нього є знання побудови Всесвіту, Космосу, інших цивілізацій, за­народження повітря це первинно, а Божественне начало — це вто­річно, походження всієї жит­ні на Землі-це третинному. У цій людині зібрані знання всієї пла­нети Земля і інших цивілізацій. Він довго дивиться в одну точку відчуженим поглядом, при цьому відбувається спілкування на тонко-планетарному рівні. Перевівши на нашу мову, він спілкується з інопланетним Розумом. Спілкування відбувається на невидимому для людського ока рівні, тільки силою імпульсів Розуму.

«Переглядаючи» життя і чув­ству Вселенську Космічну енергію Старшого-аскета, я прихо­жу в незвичайний стан: коло­тит, морозить, але не від холоду або неприйняття, а дійсно від нео­бично зіткнення моєї душі з малознайомою і малоіспользованной мною сильною енергією. Приходить відчуття божественного «екстазу» — якщо можна так назвати, тобто повний вплив на мене якихось надлюдських емоцій, навіювань. одним сло­вом, Старець — аскет в прямому і переносному сенсі цього слова, «не від світу цього».

Тільки в певні дні до нього приходять люди зі своїми проблемами, хворобами і проханнями. Ось бачу молоду кре­стьянку. Вона тихенько наближається­ється до скельних виступах і опус­кається на коліна. Вона плаче, про­сит зцілити се двох малолітніх дітей, які хворі, на ті часи невиліковною хворобою.

Жінка тривалий час мо­лится, просять про дарування здоро­ров’я, плаче і так до знемоги, ще вона намагається вловити краєм ока погляд Старшого. Вона думає, що якщо він на неї просто гляне, цього буде достатньо, і се діти одужають. Але старець, як правило, не реагує на посто­роннее присутність. Він зайнятий гло­бальними змінами та вдосконалення­лення Землі. У ізнемо­жении жінка цілує камінь-скелю, по якій ходив раніше мо­нах, а зараз на ній стоїть на колі­нях вона. Доторкнувшись губами до скелі, вона впадає в усунуте зі­стояння всього на частки секунди, при цьому отримує найсильніший приплив енергії і сил. Далі вона подни­мається вже повна фізичних сил, здається, зможе гори перевернути. Подолавши свій шлях додому в три рази швидше, ніж зазвичай, жінки­на бачить картину: її двоє вдосконалення­шенно здорових дітей весело иг­рают у дворі будинку. від несподіваний­ного щастя вона втрачає дар мови, тільки безмовна подяку Святішому Отцеві-покровителю.

У холодну пору року, взимку, за Старцем приходять монахи і зві­дять з собою в монастир. Тут у нього є своя келія, в ній він пре­буває до тепла. Сам він нікуди не виходить, до нього за потребою заходить всього один келейник-помічник. Він приносить Старцю све­чи, нехитру їжу і прохання мона­стирской громади.

Так і жив він майже в повному мовчанні з року в рік. всього не­скільки разів за зимові місяці до нього була відкрита келія і люди йшли здалеку зі своїми бідами і життєвими проханнями. Кожен розповідав про своє наболіле, цілував кам’яну підлогу і йшов з повною вірою в допомогу і отримав зцілення­ня. Так і відбувалося — поки людина добирався додому, хвороби і нещастя покидали його будинок.

Таким чином, ще за свого життя Старець був зарахований до Ліку Святих. Коли прийшов його термін, він помер в повному одначе­стве і мовчанні. тіло поховай­Чи по-християнськи у дворі цього самого монастиря. справа біля церкви бачу могилу Святого. На ній стоїть великий дерев’яний хрест з написом, а замість землі на могильному пагорбі — невеликі природні камені, якими акку­ратно укладено все могильне віз­Перевищення і прилегла територі­рія. На могилі весь час горить Лампадний вогонь і видно посто­янний потік людей.

Всі, хто з вірою приходить і цього­годину до могили Святого, спочатку чи­тануть молитву, викладають прохання, цілують напис на хресті, а хтось ще й схиляється до кам’яного могильного пагорба, той воістину отримує фізичне зцілення, умиротворення, спокій душі і сильну космічну підтримку. Святий старець і після своєї смер­ти мовчазно допомагає всім, з ве­рою, хто просить і стражденним.

Поступово приходячи в себе, я відчувала велике піднесення сил, енергії, радості. У мене залишилося враження, ніби я там була, і в реальному житті бачила ту могилу Святого Старця.

Прийшовши до тями, я, перш за все, подивилася на Олексія і ось що побачила.

На обличчі молодого чоловіка иг­рала посмішка, він посміхався матері, мені і навіть сам заговорив (що, за словами матері, буває вкрай ред­ко): «Я згадав все те, про що ви зараз говорили, в тому числі і на­звання трав, які я в тій жит­ні приймав для свого особливого безмовного стану ».

Далі я перевела свій погляд на його матір. Жінка була в шоці. Її мова плуталася, стала невиразна, слова кудись поділися, очі на­повнилися слізьми незвичайної ра­дости, умиротворення і благода­ти. Але ж се можна зрозуміти: проживши 20 років з таким незвичайним ре­Бенко, вона вже була готова усли­шать що завгодно, але все ж не те, що виявилося в дійсності.

Ми ще досить довго спілкувалися, потім Людмила подякувала, попро­щалась, хоча, як видно, їй не хотілося йти. Олексій сказав слова подяки і, що мене вразило, низький уклін­ся. На його обличчі залишився слід недав­ній посмішки, а у мене збереглося хороше враження від відвідавши­ших мене людей і знання того, що ми ще не раз побачимося …

Любов, практикуючий парапсихолог,

м Красногірка, Донецька область,

Україна