Птахи в слов’янської міфології

Воробей в міфології слов’ян

Воробей займає в міфології древніх слов’ян почесне місце. Цей птах була частиною шлюбної символіки, крім того, горобець позначав спритність. Іноді люди вважали, що в образі сірого птаха літає злий дух і носить до свого господаря гроші.

Горобці видали Христа своїм цвіріньканням. Крім того, під час розп’яття вони підносили цвяхи і кричали «живий, живий!». Тим самим закликали продовжувати муки. За це Бог наклав на птахів прокляття — вбивати їх можна безкарно. Горобчик з тих пір став сіреньким і маленьким, а його лапки немов обплутали невидимі пута — адже пташка не ходить, а скаче.

Є й інша легенда, згідно з якою лапки були скуті не Бог, а іншими птахами, під час виборів пташиного царя. Саме тому горобець фігурує в багатьох несприятливих прикмети: птах, яка пролетіла з цвіріньканням над вашою головою — до невдачі. А якщо сіра птиця залетить у вікно — то не уникнути великої біди, може бути, навіть смерті близької вам людини.

З іншого боку, наші предки дуже цінували якості горобця — пронозливість і жвавість. На Різдво південні слов’яни розговляються в’яленими або печеними горобцями. Вважалося, що так людина переймає легкість і спритність птиці.

Також горобець асоціювався з чоловіком. Якщо птиці влаштували гніздо на хаті, то дівчина, яка тут проживає, скоро вийде заміж. Поява горобця в ворожіннях також було пов’язано зі швидким заміжжям.

Існує повір’я про так званої горобиної ночі — 1 вересня по старому стилю. У цю ніч всі птахи летять з полів в спеціальне місце, де гороб’ячий рис міряє всіх своєю міркою. Того, хто не вклався в мірку, відправляють на волю, на розлучення. Решту — в пекло.

Ворон в звичаях наших предків

Ворон має в міфології подвійне значення. З одного боку, цю птицю поважали за мудрість, а з іншого боку — побоювалися, так як вважали пов’язаної з нечистою силою.

Є міфи, в яких ворон співвідноситься з вітром, онуком Стрибога. Птах живе триста років, може запросто передбачити смерть або, коли нападуть вороги. Ворона також вважали охоронцем підземних скарбів. Уособлювали цю птицю і з чорною грозовою хмарою, що закриває сонечко.

У білорусів і українців є повір’я, що в образі ворон ночами літає нечиста сила і підпалює покрівлі. Зграя ворон (нечисті, чорти) кружляють над дахом будинку вмираючого чаклуна або відьми, щоб після смерті затягнути його (її) душу. Душу злого людини символічно зображували у вигляді ворона.

У деяких областях України вважалося, що якщо ворона сяде на руку жінці, то вона — відьма.

Ворон — нечиста птах, що харчується мертвечиною. Існував негласна заборона, який забороняє вживати м’ясо цих птахів в їжу. Однак вбити ворону гріхом не вважалося. Мертвого птаха вішали в стайні або хліві. Вважалося, що це відлякує злих духів, що мають звичай мучити домашніх тварин.

В одному арабському трактаті описується слов’янський ідол у вигляді старця з палицею для того, щоб витягувати з могил останки померлих. Під лівою ногою старця зображені ворони та інші чорні птиці, а під правою — мурахи.

Згідно слов’янськими переказами, взаємини між мурахами і воронами могли бути і ворожими. Не дарма ж ворона намагається вивести пташенят в лютому-березні, поки мурашки не вилізли з мурашників (вважалося, що комахи можуть з’їсти її дитинчат).

Іноді зображення ворона ототожнювалося з самою смертю. Для мисливця крик ворона був рівнозначний невдачі. Тому на полюванні і в розмовах замість слова «ворон» вживали «верхової», «курка».

Ворон — це ще й символ кровопролиття і війни. Пов’язано це з тим, що птахи мають «звичку» кружляти над місцем побоїща і їсти трупи.

Орел в міфології древніх слов’ян

Орел вважається «царем», головним серед птахів. Наші пращури говорили, що орел може літати в вищі світи. Деякі вважали цю птицю реінкарнацією самого Перуна.

Орел співвідноситься з вітром і хмарами: збереглися перекази, в яких «повелитель птахів» управляє вітром, дощовими хмарами і бурею. Південні слов’яни вірили в те, що орел бореться з грозовою хмарою, щоб град не побив урожай.

Згідно міфології, орел — це птах, яка сама собі продовжує молодість. Ставши старим, орел летить до озера з живою водою і купається там, повертаючи тим самим свою молодість. Гніздо орла розташовується в кроні світового дерева або на острові Буяні. Є й інше припущення — гніздо орел завжди носить з собою, під крилами.

Багато хто намагався розшукати гніздо, так як вірили, що в ньому знаходиться «огневик», або «орлів камінь», що захищає свого власника від хвороб, псування і вогню.