Слов’янський бог багатства Велес
У слов’ян головним богом багатства вважався Волос, Велес, Власій або Влас — «скотий бог», через худобу бог багатства, бог мистецтв, покровитель сказань і байкарів, бог дикої природи і лісів. У тексті договору Русі з Візантією 907 р Волос (Велес) зіставляється з золотом, а в тексті «Слова о полку Ігоревім» старовинний піснетворець Боян позначається Велесова онуком.
Багатство людини у простих селян аж до середини 20-го століття визначалося наявністю, кількістю і якістю наявної в його господарстві худоби. Тому не дивно, що Велес — один з головних богів у слов’янкою міфології. У середньовічних навчаннях проти язичництва, наприклад, в тексті апокрифів «Ходіння Богородиці по муках» його визначають, як Сатану і лютого звіра, у прибалтів «vels» — є синонімом слова «чорт». Також він відомий під ім’ям Мокоса — чоловік Макоши.
Відомо принаймні 4 згадки Мокоса-Мокоша в чоловічому роді: бог магії, посмертний суддя, бог Нави. Саме його називають Чернобогом у слов’ян, хоча у нього є втілення і в Прави. Він одна із сторін великого Рода. Велес отождествляетя з трехликого чином на Збручском кумира.
День його — середовище, метал його — свинець або ртуть, камінь його обсидіан або опал, дерево його горіх, ялина або ясен. Велесова дні відзначають другого і шостого січня і в дні вихваляння Ярила. У приильменских слов’ян бог багатства виступав, ймовірно, також під ім’ям Волхова або ящера.
Згідно міфології, Велес одружений. Дружини Велеса — Волосині. Всесвіт представлялася древнім слов’янам Коровою, а Чумацький шлях також як молоко її. Велес був сином Корови Всесвіту. А Лось, або Сузір’я Великої Ведмедиці були окрасу палати Велесова.
Велес — двигун світу
Головним діянням Велеса стало те, що він привів створений Сварогом і Родом світ в рух. День став міняти ніч, за видихом — вдих, а за зимою неодмінно стали слідувати весна, літо і осінь, а після грусті- веселощі. Так все люди були покликані вчитися цінувати щастя і долати труднощі. Кружляння здійснюється згідно вищого закону Прави, слідуючи за рухом Сонця по небосхилу — Посолонь, а дороговказною силою виступає Велика Любов, яка допомагає у випробуваннях і боротьбі. З ім’ям Велеса також у стародавніх слов’ян пов’язувалося зоряне скупчення Плеяд (на давньоруському Влосині, болгарському Власціте).
У стародавніх слов’ян існував звичай (обряд) неодмінно залишати на поле в дар Велесу незжатими невелику кількість стебел злаків, так званих волоті. Це жертвоприношення носить ім’я «Волосовой борідки», яке повинно було задобрити його і отримати його підтримку в вирощуванні худоби, полювання, а значить, і в багатстві.
В християнську епоху функції Велеса були перенесені на святих і чудотворців. Частина з них прийняв на себе святий Миколай Чудотворець, який став покровителем багатства і торгівлі, а також був в уявленні слов’ян господарем морського і підземного світів. Через звуковий схожості імен та збіги в деяких рисах культу, Велес злився з християнським святим Власием, який був покровителем худоби.
Велеса так само називають покровителем торгівлі, бо він дивиться за тим, щоб умови угоди дотримувалися. Підношенням йому в такому випадку може бути мідяк (мідна монета).
Для того щоб задобрити цього бога і отримати його прихильність, необхідно в ясну ніч вийти в чисте поле, зв’язати міцним вузлом шахта пшениці, покласти туди мідну монету і вимовити такі слова: «Покровитель про великий, що дарує благодать, пішли ж мені ласку свою да погляд твій на своїх чинів, і захисти від лиха чужого та примножити добро моє».
зовнішність Велеса
Велеса описують по-різному. Одним з його описів є старець в дорогих шатах із золотою бородою з пшениці, іншим же — чоловік середніх років, одягнений в шкуру бика.
В наш час, важко знайти більш достовірну інформацію про цього бога, так як його зовнішність і функції були асимільовані християнськими святими і угодниками.
Дуже цікавими є капища Велеса, так як вони були одними з найбагатших і майстерних в усьому пантеоні слов’янських богів. Ці вівтарі прикрашалися не тільки снопами пшениці, але і черепами великої рогатої худоби. Мисливці приносили на них дорогу хутро, а торговці — товари заморські. Кожен звертався до Велесу зі своїм проханням, так як він (Велес) був богом всемогутнім і всюдисущим.
Відомі випадки, коли давньоруські князі (до хрещення Русі) зверталися до Велесу з проханнями про допомогу в прийнятті важливих рішень, піддобрюючи його при цьому дорогими дарами.
Нерідко на капищах Велеса знаходили розплавлену мідь і срібло. Це свідчить про те, що віруючі поклоняються йому люди приносили дорогоцінні дари і кидали їх у вогонь. Ті в свою чергу плавилися і утворювали накип дорогоцінних металів на жертовник (камені для жертвоприношень).
В наш час, деякі люди, які мають інформацію про древніх ритуалах, нерідко і самі звертаються за допомогою до цього великого слов’янського бога. І це можна зрозуміти, тому що Велес — бог-угодник.
