Содержание:
У сучасному світі, особливо під час воєнних конфліктів, з’являється безліч “духовних порадників”, які з безпечної відстані закликають до універсальної любові та відмови від ненависті. Шаманка Олександра Сейраш у своєму останньому інтерв’ю з Катею Солонар кардинально розвінчує ці ілюзорні концепції, пояснюючи, чому спроби заборонити собі природні емоції можуть бути не лише марними, але й руйнівними.
Питання емоційної реакції на війну та агресію набуло особливої актуальності після того, як деякі українські езотерики почали стверджувати, що практики нібито приховують від людей “ключ” до закінчення війни – припинення трансляції енергії ненависті. Ця позиція викликала серйозні дискусії в духовній спільноті та потребує ґрунтовного розбору.
Філософія «терпіли»: коли любов стає формою самообману
Олександра Сейраш різко критикує тих, хто з комфортних умов закордонних курортів проповідує необхідність любити ворога. “Я натикалася на таких блаженних баб на початку війни, які сидячи десь на Балі, обнімаючи якусь пальму, на повному серйозі розповідали про те, як любов завершить війну”, – зазначає шаманка. Вона називає такий підхід “філософією терпіли”, підкреслюючи його відірваність від реальності.
Психологи та травматерапевти підтверджують позицію Сейраш щодо шкідливості придушування природних емоційних реакцій. Доктор психологічних наук Тетяна Титаренко у своїх дослідженнях військових травм зазначає, що спроби заборонити собі гнів та ненависть у відповідь на агресію можуть призводити до розвитку посттравматичного стресового розладу та депресивних станів.
Особливо яскраво абсурдність таких порад розкривається на прикладі реальних жертв війни. Як можна говорити про любов до ворога батькові, який втратив всю сім’ю від російської ракети? “Ви йому розкажете про любов до ворога свого, яка його зцілить? Да ви що?” – обурюється Сейраш, підкреслюючи жорстокість таких порад щодо людей, які переживають найглибшу травму.
Право на весь спектр емоцій: від любові до ненависті
Центральна теза шаманки полягає в тому, що людина як жива істота має право відчувати весь спектр емоцій. “Ми жива нормальна істота, жива нормальна істота має вміти отримувати і відчувати весь спектр емоцій, від любові до ненависті, від радості до смутку, це нормальне проживання емоцій”, – пояснює Олександра.
Сучасні дослідження в галузі нейропсихології підтверджують цю позицію. Емоції, включаючи ненависть та гнів, є адаптивними механізмами, що допомагають людині виживати в екстремальних ситуаціях. Придушення цих емоцій порушує природну регуляцію нервової системи та може призводити до психосоматичних розладів.
Проте Сейраш застерігає від зависання в конкретних емоціях: “Інша справа, що нам варто не зависати в конкретні емоції, тобто коли ти ненавидиш людину роками, це отруює тебе, максимально отруює”. Ключ полягає не в забороні емоцій, а в їх здоровому проживанні та переключенні.
Шаманка ділиться власним досвідом: “Чи я як майстер і як людина відчуваю ненависть на постійній основі? Ні. Але в моменті я дозволяю цій ненависті мати, бути, я її проживаю”. Це демонструє зрілий підхід до емоційної регуляції, коли людина не заперечує свої почуття, але й не дозволяє їм керувати своїм життям.
Енергетичний вплив оточення та сучасні виклики здоров’я
Окрім питання емоцій, Сейраш торкається практичних аспектів енергетичного впливу людей з нашого оточення. Вона пояснює, як негативне ставлення домробітниці або близьких людей може впливати на наше життя через їжу та загальну атмосферу в домі. “Їжа, яка складається із водички, а водичка дуже сильно акумулює наш емоційний настрій і фон, вона не буде приносити щастя та здоров’я”, – зазначає експертка.
Цікаво, що шаманка звертає увагу на універсальність цього явища, наводячи приклад задовбаної дружини, яка готує їжу в поганому настрої. Це підкреслює важливість не тільки того, хто готує їжу, але й в якому емоційному стані це робиться.
Щодо питання сучасних проблем зі здоров’ям та народжуваністю, Сейраш пропонує комплексний погляд на проблему. Вона зазначає, що статистика може бути оманливою через покращення діагностики, але визнає вплив сучасних факторів: “Зараз це обумовлено екологією, їжею, напруженням, війнами, молодішанням певних хвороб, мутацією цих хвороб”.
Особливу увагу шаманка приділяє проблемам жіночого здоров’я, критикуючи недостатнє фінансування досліджень у цій галузі порівняно з чоловічими хворобами. Вона підкреслює, що багато діагнозів, які ставляться жінкам, досі недостатньо досліджені через історичні упередження в медицині.
Війна додає свої специфічні фактори: стрес, екологічні проблеми від ракетних ударів, порушення екосистем. “Кожна ракета викидає в повітря купу усілякого лайна, горять ліси, риється земля в окопах, випускаються речовини, що були надійно заховані”, – пояснює Сейраш комплексний вплив воєнних дій на здоров’я населення.
Позиція шаманки Олександри Сейраш пропонує збалансований підхід до розуміння емоцій у воєнний час. Замість штучного придушення природних реакцій або токсичної позитивності, вона закликає до чесного проживання всього спектру почуттів з подальшим їх відпусканням. Це особливо важливо в контексті травматичного досвіду, який переживає українське суспільство.
Головний висновок полягає в тому, що справжня духовна зрілість не в запереченні “негативних” емоцій, а в умінні їх екологічно проживати, не дозволяючи їм керувати життям. Любов до ворога не може бути нав’язаною зверху – вона може прийти лише як природний результат внутрішньої роботи, а не як примусова настанова тих, хто не переживав травматичного досвіду.
Стаття написана за мотивами відео з YouTube-каналу шаманки Олександри Сейраш
