Лякаючий феномен кривавого дощу відомий людству з глибокої давнини і періодично трапляється навіть у наші дні. Тривалий час природа цього явища залишалася загадкою: вчені припускали, що вода забарвлюється мікроскопічними частками ґрунту, метеоритним пилом чи специфічними водоростями. За твердженням історика Г. Черніченка, який спеціалізується на вивченні аномалій, подібні опади випадали безліч разів протягом існування людства, а згадки про них можна знайти у Біблії та Корані.
Античність та Середньовіччя: містика і страх
Одні з перших спроб розтлумачити цей феномен належать давньогрецькому історику Плутарху, який спостерігав червоні опади після боїв із німцями. Він вважав, що вода набувала зловісного кольору через випаровування крові вбитих людей. У 582 році кривава злива налякала жителів Парижа: очевидці зазначали, що містяни масово скидали із себе одяг, побоюючись, що він заплямований кров’ю. Схожий незвичайний феномен був зафіксований у 1571 році в Голландії, де важко навіть уявити почуття людини, на яку з неба ллється кривавий дощ. Тоді негода вирувала майже всю ніч, забарвивши дощовою водою все в червоний колір на десятки кілометрів навколо, а місцеве населення намагалося пояснити подію випаровуванням крові зарізаних биків.
Перші наукові гіпотези XVII–XVIII століть
До нас також дійшли свідчення Французької академії наук щодо дивовижної події, яка трапилася 17 березня 1669 року в містечку Шатілов. Тоді з неба падала дивна тягуча рідина з огидним запахом, яку академіки визнали гнилою болотною водою, піднятою в повітря сильними поривами вітру. У подальшому схожі випадки описувалися у Венеції (1689) та Генуї (1744). Жителі Генуї були охоплені жахом, вбачаючи у цьому правицю Господа. Місцевий городянин, який був ученим, стверджував, що існує два види кривавого дощу: перший є простою парою з домішками різних барвників, а другий — дійсно дивом, створеним Богом.
Свідчення XIX століття: записи Сементіні
Особливо часто кривавий дощ йшов у XIX столітті — загалом зафіксовано приблизно тридцять таких випадків. Подібна ситуація згадується вченим Сементіні, жителем Неаполітанського королівства. Згідно з його спогадами, після кількох днів сильного східного вітру до містечка стала підступати хмара дивного м’якого рожевого кольору, який раптом змінився на загрозливо червоний. Коли на місто опустилася тьма, перелякані люди шукали порятунку в храмі, аж раптом небо розкрилося і на них обрушилися страшні потоки, що нагадували кров. Заспокоїлася негода тільки ближче до вечора.
Сучасний погляд на природну аномалію
Ці дивовижні випадки характерні й для нашого часу: як приклад можна навести кривавий дощ в Індії або Данії. Проте тепер суспільство сприймає їх просто як незвичайне природне явище. Якщо раніше подібні події вважали Божою карою, то зараз науково доведено, що кривавий дощ — це звичайна вода, змішана з пилом різних речовин.
