Сестри-лихоманки здавна наводили жах на наших предків. Своє ім’я вони дістали через щиру радість, з якою завдавали людині страждань і шкоди. За поширеними народними віруваннями, лихоманки походять від царя Ірода та несуть на собі тяжке прокляття Іоанна Хрестителя.
Прокляття Іоанна Хрестителя
Легенда розповідає про несподівану зустріч пророка на порожній дорозі. Іоанн Хреститель, вдягнений лише в грубу верблюжу шкуру, побачив дванадцять юних красунь у розкішному вбранні. Дівчата зухвало висміяли його бідний вигляд.
Коли пророк запитав, хто вони такі, гордовиті красуні назвалися дочками царя Ірода та сказали, що прямують купатись до річки. За зневажливий сміх Хреститель суворо прокляв дівчат. Він прирік їх на вічні недуги, які морозитимуть, сушитимуть, викручуватимуть суглоби й передаватимуться іншим людям на прокляття людське навіть після їхньої фізичної смерті.
Імена темних сестер і види недуг
Кожна із сестер уособлювала конкретну недугу та діяла по-своєму:
- Трясея безупинно трясла тіло людини;
- Грудея навалювалася важким тягарем на груди та серце;
- Глухея повністю позбавляла людину слуху;
- Ломея нещадно ламала кістки;
- Жовтея заражала жертву важкою жовтяницею.
Старшою серед сестер вважалася грізна Невея, яка несла за собою неминучу смерть.
Зимове ув’язнення в пеклі
З кінця осені й до самої середини зими лихоманки мусять сидіти в темному пеклі. Їх тримають міцно прикутими дванадцятьма залізними ланцюгами до важких стільців. Сатана навмисно морить сестер голодом, перетворюючи їх на виснажені живі скелети.
Вже 2 січня за старим стилем старша сестра Невея звільняє рідню з полону. Саме тоді знесилені й розлючені лихоманки виходять у світ, аби з новою силою карати християнський рід різними хворобами.
Магічний захист і церковні обряди
Люди намагалися захиститися від хвороб здебільшого народною магією. Щоб не занедужати, під час виконання церковного співу «Іже херувими» ковтали гарячу краплю свічкового воску або свіжу пушинку верби. Ту саму вербову пушинку нерідко закачували в шматочок свіжого хліба, яким потім годували хворого для швидкого одужання.
Вважалося, що злі духи хвороб панічно бояться магічних речей. Оберегами слугували свинячі очі та собачі зашморги. Знахарі радили носити в натільній ладанці висушену жабу, шкіру вужа, зміїне лушпиння або висушеного кажана, а найдієвішим захистом вважали живого кажана, покладеного на ніч під голову.
Ритуали позбавлення від недуги
Для повного вигнання хвороби застосовували спеціальні ритуали з річковими раками:
- Зрізали з хворого кінчики волосся й нігті, акуратно вкладали їх у клешню живого рака та пускали його у воду зі словами: «Пливи, раче, водою, забери лихоманку з собою»;
- Настоювали живого рака у міцному вині та поїли цим настоєм людину впродовж цілого тижня.
Завдяки таким суворим і часом моторошним обрядам предки прагнули обдурити темні сили та вберегти свій дім від смертоносних візитів дочок Сатани.
