В Африці посеред озера Рудольф лежить клаптик суші, який місцеві жителі обходять десятою дорогою. Назва Енваітенет мовою кенійського племені ельмоло буквально перекладається як безповоротний острів. Століттями тут безслідно зникають цілі поселення та європейські експедиції, а дослідники досі шукають раціональне пояснення цим подіям.
Перші поселенці та природні аномалії
Погана слава цієї території бере початок у 1630 році, коли на березі оселився десяток родин. Нових мешканців дивував різкий контраст: буйна смарагдова рослинність межувала з повною відсутністю тварин і птахів. Згодом люди почали помічати дивні бурі камені, які несподівано з’являлися на стежках і так само раптово зникали.
Моторошні ночі та порожні хатини
Справжній жах охоплював мешканців під час кожного молодика. З різних куточків лунали крики невідомої істоти, що переходили у довгий стогін. Очевидці розповідали про химерних створінь, лише віддалено схожих на людей. Після таких візитів остров’яни отримували важкі каліцтва або гинули, а кілька дітей зникли назавжди. Жити там стало неможливо. Зрештою родичі з материка знайшли поселення абсолютно порожнім. Одяг та побутові предмети лежали на своїх місцях, жодних слідів боротьби чи насильства ніхто не виявив.
Підземний велетень Уот Усуму Тонг Дуурай
Легенди племені ельмоло розповідають про глибокі підземні тунелі та вогонь, що виривається з якоїсь труби. Місцеві вірять, що у цьому царстві володарює велетень Уот Усуму Тонг Дуурай, який вміє метати полум’я. Старійшини згадують видіння чудового міста у тумані, яке блищало різнобарвними вогнями під звуки страшної похоронної пісні. Ці міражі руйнували здоров’я очевидців: люди страждали від сильного болю, а жінки народжували немовлят із вадами, які невдовзі помирали.
Зниклі європейські експедиції
У 18 столітті загадкою зацікавилися європейські дослідники. Німецька та голландська експедиції вирушили вивчати острів, але додому не повернулися. Згодом безвісти пропала і група науковців у 1935 році. Масштабні пошуки людей не дали жодних результатів.
Останні жертви гнублого місця
Через певний час на березі знову з’явилися місцеві жителі, які не повірили у страшні перекази. Вони звели житла, ловили рибу та успішно обмінювали її на хліб із молоком. Проте фінал виявився ідентичним: гості з материка знову побачили покинуті хатини. Кілька десятків людей просто зникли, залишивши таємницю острова Енваітенет нерозкритою.
