Сутність Ангела-Хранителя
Чи існує час? Як воно сприймається? Ні — воно не існує і сприймається буденним станом свідомості саме тому в зміненому стані свідомості можливий вплив як з минулого в майбутнє, так і навпаки з майбутнього в минуле. В кожній людині є певний енергетичний потенціал, який не проявляється в буденному стані свідомості.
Хто ж такий Ангел-хранитель?
В першу чергу — це людина в його образі. Саме вплив на самого себе в буденному стані має містичні уявлення і відображає механізм взаємодії між виявленим і непроявленим. Практично у всіх традиціях проявляється персоналізація Зберігача, адже за своєю суттю він носій енергетичного потенціалу самої людини. Разом з тим власне енергія не може виконувати дії сама по собі, а напрямна потенціалу прихована в Дусі. Дух людини індивідуальний, і індивідуальність укладена в нашому персональному свідомості і є частиною Великого Духа, який існує в виявлений і непроявленому. Дух — це стрижень в піраміді буття і його спрямовуюча проходить від її піку дощенту.
Звичайно ж, піраміда — це тільки умовність, де світи розташовані як би один над іншим. І його верхній, непроявлений ярус — це проявлений нижній, отже — це не окремі світи, а символи взаємозв’язку між ярусами піраміди. Потенціал непроявленого більше проявленого. Так, наприклад, стоїть над урвищем камінь має стовідсотковий потенціал, який проявляється при падінні — це фізика, завдяки якій розкривається ключ кабалістичним формули піраміди, через яку проходить стрижень духу як засіб пересування свідомості.
Камінь без руху — це непроявлене стан. При його падінні він набуває виявлену стан, а після того як він упав стан знову стає непроявленим. Разом з тим камінь має певну ідею, яка існує в своїх іпостасях не залежно від стану.
Якщо розглянути дане явище відносно людини, то виникає ідея про створення ембріона, де дух втілюється і виявляється зв’язок з ембріоном. Таким чином, дух з’єднується з потенціалом ембріона. Для духу — це спокуса для прагнення до подоби Великого Духа, який затягує його в втілення.
Спілкування з Хранителем
З усього вищевикладеного можна зробити висновок, що Ангел-Хранитель, по своїй суті, щось на зразок духу, тому до нього і можливе звернення, коли свідомість переходить до його місця на площині духу. Спілкування з хранителем це проникнення в нього свідомості, яке розширює інші ділянки площині духу. При найменшому виході з тимчасової обумовленості ми застигаємо на відрізку, де початковою точкою є наша свідомість, кінцевою — «свідомість» Хранителя.
