Жіночі демонічні сутності століттями фігурують у фольклорі багатьох культур під назвами демонес або сукубів. Християнська традиція розглядає їх як занепалих ангелів, яскравим прикладом чого є Барбело, яку легенди називають близнюковим полум’ям Люцифера і колись найпрекраснішим ангелом. У європейській середньовічній демонології поширеним став образ сукуба — істоти, що приходить до чоловіків уві сні для спокушання та виснаження їхньої життєвої сили. Верховне місце серед темних сутностей відводять Ліліт, чиє коріння сягає ще давньомесопотамських переказів про духів ночі.
Чому Ліліт вважають верховним жіночим демоном
Розповіді про першу дружину Адама походять із середньовічного «Алфавіту Бен-Сіри», а не з біблійної книги Буття. За цією легендою, Ліліт і Адам були створені рівними з праху, проте не змогли ужитися. Жінка ображалася і відмовлялася лягати знизу, стверджуючи, що вони абсолютно рівні. Зрештою вона промовила таємне ім’я Бога і зникла в небі.
Адам звів руки до неба і поскаржився: «Господи, жінка, яку ти мені дав, покинула мене». Тоді Бог відправив навздогін трьох ангелів. Вони знайшли втікачку на березі моря — того самого, де пізніше потонули єгиптяни. Побачене вразило посланців: навколо були тисячі демонів, а Ліліт щодня народжувала понад сотню дітей. Ангели пригрозили втопити її, якщо вона не повернеться. На це демонеса відповіла: «Я народжена, щоб насилати хвороби на немовлят». Єдине, що вона пообіцяла — не чіпати дитину, якщо на ній буде медальйон з ім’ям або зображенням одного з цих ангелів.
Небесні посланці відступили, але Бог покарав Ліліт: відтоді щодня гинула сотня її власних демонічних дітей. Цікаво, що до свого перетворення на верховного демона вона була звичайною людиною.
Матері демонів у стародавніх трактатах
Кабалістична література часто називає демонесами саме дочок демонів. Там же згадуються чотири матері темних сил: Наама, Ліліт, Махаллат і Аграт. Вони збираються на гірських вершинах, де планують майбутні злі діяння, скеровують підвладних духів і вступають у зв’язки з іншими пекельними сутностями.
За давніми повір’ями, перші люди після вигнання з Едему також задовольняли свої статеві потреби з демонічними істотами під час пошуку справжньої пари. Історія зберегла легенду про папу римського Сильвестра II, який перед смертю покаявся у багаторічному таємному зв’язку із сукубом. Згодом його могила нібито постійно ставала мокрою, що сучасники витлумачили як сльози демонеси за покійним понтифіком.
Жіночі демони зустрічаються значно рідше за чоловічих, тому їхні імена широко відомі. Вони займають специфічні щаблі в ієрархії пекла, маючи власні сфери впливу, де їх не здатен замінити жоден інший дух.
Імена найвідоміших демонес пекла
Аграт — третя дружина Сатани, яка опікується сферою проституції.
Астарта — демонеса хтивості та насолоди, повелителька мертвих душ.
Барбело — уособлення підступності та віроломства, яка до гріхопадіння належала до числа найпрекрасніших ангелів.
Елізаздра — ще одна дружина Сатани і його головний радник з кадрових питань. Вирізняється жорстокістю, мстивістю та ненажерливістю.
Ішет Зенунім — один із чорних ангелів блуду, покровителька подружніх зрад і розпусти.
Ліліт — найвідоміша верховна демонеса, головна дружина Диявола і перша пара Адама. Часто з’являється самотнім мандрівникам в образі довгокосої брюнетки, і така зустріч зазвичай стає останньою в житті подорожнього.
Махаллат — друга дружина Сатани і володарка легіонів злих духів. Народжена від смертної жінки, вона полюбляє перебувати в образі напівжінки-напівзмії.
Наама — спокусниця, чиїм тілом жадають володіти і смертні, і демони. Її верхня частина має прекрасну людську подобу, а нижня виглядає як пекельний палаючий факел.
Нега — розповсюджувачка епідемій, чуми та мору.
Прозерпіна — архідемонеса, яка протегує масштабним руйнуванням, катастрофам і стихійним лихам.
На цьому перелік наймогутніших представниць пекельної ієрархії завершується. В окремих культах і релігіях їхні імена можуть відрізнятися, проте загальний архетип цих сутностей залишається незмінним і знайомим багатьом народам.
