Содержание:
У скандинавів, у їхній міфології, Вальхалла являє собою небесний палац. Причому саме там сидить головний бог скандинавів – Одін. А оскільки він славний воїн, то й чертог цей по-справжньому військовий, з усіма атрибутами. Навіть дах у цього чертога складено зі щитів славних воїнів, а освітлення ввечері йде від військових мечів. Ці мечі тим яскравіше світять, чим більше ворогів ними вбито.
Вальхалла рай?
Якщо брати саме скандинавські традиції та їхню міфологію, то немає кращого воїна, ніж людина. І саме для відважних воїнів, які загинули в бою, збудована Вальхалла.
Саме воїни, які загинули на полі брані, запрошуються на бенкети, які для них влаштовує Одін. А прислуговують цим воякам Валькірії – вони ж і забирають душі воїнів у ці чертоги після загибелі.
Розпорядок дня у Вальгаллі завжди однаковий. Воїни бенкетують, причому в їжу їм ідуть м’ясо міфологічних тварин і вино з рослин, що ростуть тільки у Вальгаллі.
Потім вони б’ються між собою, часто знову гинуть. Але, щоночі, вони знову воскресають. Стають на місце відрубані кінцівки, розпороті животи заростають – вранці це знову веселі воїни, готові до битв.
Валькірії, які є помічниками (точніше помічницями) Одіна – справжні жінки. Вони здатні і нагодувати воїнів, і догодити їхньому дозвіллю. Часто Валькірії співають пісні на славу воїнів, але частіше такі балади виконують самі вояки. Причому складають їх на основі своїх битв і перемог. Та й розмови за столом, під час бенкету, ведуться тільки про бої і битви, в яких вони брали участь.
По суті, Вальхалла – це рай для військових. Причому саме такий рай, де все підпорядковано тільки законам війни і битв. Що більше перемог було у воїна, то ближче до Одіна він сидить!
Вальхалла пекло?
А ось за твердженням слов’янських теософів – Вальхалла більше схожа на Пекло. І бенкети, щоденні битви, нові смерті – все це ті самі Вічні Муки, які й мають бути в Пеклі. Валькірії ж – демони в жіночій подобі, які забирають спочатку душі воїнів у це пекло, а потім продовжують там провокувати їх на нові злодіяння.
Якщо зіставити всі дії, які відбуваються на Вальгаллі, із законами християнства і з вченнями Біблії, то думка схиляється більше до слов’янського визначення Вальхалли. Та й щоденні бенкети після воскресіння дуже схожі з муками – адже обжерливість у Біблії – один зі смертних гріхів. Тому, думки з приводу Вальхалли дуже різняться в різних культурах. Християни вважають, і небезпідставно, скандинавські міфи язичницькими культами. І порівняння Вальхалли з Пеклом робиться з двома цілями. Перша – витіснення язичницьких звичаїв і релігій. Друге – підкріплення своїх догм щодо смертних гріхів (обжерливість, братовбивство).
То що ж таке Вальхалла? Це Рай для великих воїнів, чи Пекло для великих грішників? І хто ж такий Одін – Бог, який, таким чином, дякує самовідданим, чи Диявол, який примушує воїнів усе це проробляти заради власної втіхи? Ставлення до Вальгалли різне, і залежить воно від точки зору і від віросповідання. Для багатьох перекази про Вальгаллу, про Асгард – просто цікаві та красиві міфи (або казки), які справді захоплюють своїми оповідями. Усі воїни, які перебувають у Вальгаллі, готуються до участі в останній битві під назвою Рагнарок. То на чиєму ж боці вони битимуться? І чому інші полеглі воїни, які мали менше перемог у кривавих сутичках, вирушають до “Людського Поля”, або Фолькванг, яким керує богиня Фрейя?