Офіційна радянська ідеологія, як добре відомо з підручників історії, завжди позиціонувала себе як виключно і беззаперечно матеріалістичну, жорстко, безжально і систематично викорінюючи будь-які прояви релігії, містики чи езотерики на всій підконтрольній території величезної держави. Згідно з догмами марксизму-ленінізму, Бога не існувало, безсмертна душа вважалася лише шкідливою буржуазною ілюзією, а всі без винятку історичні процеси пояснювалися виключно сухими економічними законами та жорстокою класовою боротьбою. Проте за цим глухим, надзвичайно міцним залізобетонним фасадом офіційного державного атеїзму приховувалася зовсім інша, набагато темніша і страшніша реальність. Багато впливових високопосадовців з верхівки більшовицької партії були глибоко, фанатично зацікавлені в потужних окультних практиках, активно намагаючись поставити містичні, потойбічні сили на службу молодій радянській імперії. Найяскравішим, найвеличнішим і водночас найбільш зловісним матеріальним втіленням цієї секретної, прихованої діяльності стало будівництво знаменитого Мавзолею Леніна на Красній площі у самому серці Москви.
Коли у січні надзвичайно морозного тисяча дев’ятсот двадцять четвертого року офіційно помер визнаний лідер світового пролетаріату Володимир Ленін, перед партійною верхівкою постало безпрецедентне, надзвичайно складне ідеологічне завдання. Замість того, щоб просто і традиційно поховати тіло вождя згідно із загальноприйнятими нормами християнської моралі або хоча б здорового глузду, було прийнято шокуюче, безпрецедентне рішення — назавжди, штучним шляхом зберегти його фізичну оболонку для прийдешніх поколінь і виставити її на загальний, публічний огляд, перетворивши на предмет культу. Офіційно це безглузде і моторошне рішення виправдовувалося необхідністю увічнити велику пам’ять вождя світової революції, проте справжні, глибоко приховані мотиви мали суто окультний, некромантський характер. Вищі керівники більшовиків мали конкретний намір створити потужний, безперебійний генератор психічної та життєвої енергії, який мав би надійно і безвідмовно живити всю неосяжну комуністичну імперію та її нових лідерів, забезпечуючи їм тотальну, абсолютну владу над розумом мільйонів.
Архітектура стародавніх зикуратів та темна месопотамська магія
Проєктування та безпосереднє будівництво першого, тимчасового дерев’яного, а згодом і остаточного, величного гранітного Мавзолею було особисто доручено видатному, надзвичайно талановитому архітектору Олексію Щусєву. За офіційною радянською версією, Щусєв при створенні своїх перших ескізів надихався класичною архітектурою єгипетських пірамід та монументальною гробницею царя Мавсола. Однак сучасні досвідчені дослідники містики та сакральної архітектури, детально аналізуючи креслення та кінцевий результат, звертають увагу на разючу, відверто лякаючу схожість цієї монументальної споруди не з мирними єгипетськими пірамідами, а з класичними стародавніми вавилонськими зикуратами. Зокрема, архітектура дуже нагадує сумнозвісний Вівтар Пергамський — масивний стародавній храм, який у ранніх біблійних текстах прямо і недвозначно називають “престолом Сатани”.
У древній, жорстокій Месопотамії такі східчасті, масивні багатоярусні зикурати будувалися не лише як традиційні почесні гробниці або місця спочинку великих правителів, а як спеціальні, надзвичайно високотехнологічні для свого часу енергетичні антени або резонатори. Верховні жерці використовували ці масштабні, кровожерливі споруди для проведення жахливих масових кривавих жертвоприношень, під час яких вивільнялася колосальна кількість життєвої енергії болю, жаху та страждань. Ця потужна, темна енергія, згідно з давніми окультними віруваннями, миттєво акумулювалася у геометрично правильній формі зикурату, після чого цілеспрямовано і методично транслювалася на величезні відстані, повністю підкорюючи волю і свідомість неосвіченого населення і тим самим незмірно зміцнюючи безмежну владу правлячої жрецької еліти. Форма ленінського Мавзолею з його ідеальними ступінчастими гранітними терасами та строгими математичними пропорціями ідеально, бездоганно повторює цей древній магічний принцип неперервного збору життєвої енергії.
Некромантія та використання енергії мільйонів підкорених людей
Розташування Мавзолею саме на Красній площі, біля стародавньої кремлівської стіни, було вибрано керівництвом далеко не випадково. Це історичне, намолене місце завжди було головним, найважливішим енергетичним вузлом величезної країни, традиційним місцем проведення масштабних військових парадів, масових демонстрацій та гучних народних гулянь, де постійно вирували колосальні людські емоції. Згідно з фундаментальними законами окультизму та біоенергетики, штучно збережене тіло мертвого вождя, поміщене в самому центрі цього сучасного зикурату, виконувало роль потужного, безперебійного енергетичного резонатора і якоря для потойбічних сил. Мільйони звичайних радянських громадян, які щодня годинами, незважаючи на мороз чи спеку, стояли в нескінченних, довжелезних чергах, щоб лише на мить подивитися на забальзамованого ідола, несвідомо, абсолютно добровільно віддавали йому свою чисту життєву енергію та духовний потенціал.
Цей неймовірний, гігантський потік психічної енергії мільйонів людей зовсім не розсіювався в навколишньому просторі, а ретельно збирався, концентрувався і акумулювався всередині магічної гранітної піраміди, посилюючись її спеціальною геометрією. Звідти, як стверджують сучасні дослідники паранормальних явищ та біоенергетики, ця зібрана енергія цілеспрямовано і методично транслювалася на всю неосяжну територію Радянського Союзу, ефективно пригнічуючи волю громадян, повністю знищуючи будь-яке критичне мислення та підтримуючи ілюзію повної, беззаперечної могутності жорстокої тоталітарної держави. Зовсім невипадково саме вище партійне керівництво, вожді та генерали завжди стояли безпосередньо на трибуні Мавзолею під час усіх головних державних свят і військових парадів — вони буквально, у прямому фізичному та енергетичному сенсі підживлювалися цією колосальною зібраною енергетикою повністю підкореного, позбавленого власної волі натовпу.
Таємничий кут Мавзолею та сучасний психологічний вплив архітектури
Ще однією надзвичайно цікавою і містичною архітектурною особливістю цієї похмурої споруди є її дивний, абсолютно нелогічний правильний зовнішній кут. Якщо дуже уважно, детально придивитися до правого кута гранітного Мавзолею, можна легко помітити, що він має дуже дивну, асиметричну форму з глибокою, внутрішньою нішею, яка абсолютно не вписується в загальну геометричну гармонію будівлі і не має жодного обґрунтованого логічного чи конструктивного пояснення з погляду класичної архітектури. Езотерики одностайно стверджують, що ця спеціальна, навмисно створена за особливими кресленнями ніша працює як потужний, безвідмовний спрямований випромінювач зібраної психічної енергії, який, подібно до сучасного лазерного променя, миттєво пробивав природний енергетичний захист натовпу на площі, роблячи людей максимально навіюваними, фанатичними та абсолютно покірними волі правлячої верхівки.
Сьогодні, незважаючи на повний політичний крах і остаточне зникнення Радянського Союзу, ця похмура, зловісна окультна споруда продовжує непохитно стояти в самому центрі сучасної Москви, а ретельно забальзамоване тіло головного революціонера залишається на своєму звичному місці, продовжуючи приймати поодиноких відвідувачів. Багато сучасних екстрасенсів, ясновидців та серйозних дослідників непоясненого абсолютно впевнені, що доки цей древній, кровожерливий зикурат повноцінно функціонує і зберігає всередині себе мумію, його темна, руйнівна енергетика продовжуватиме незримо, але дуже потужно впливати на колективну свідомість мільйонів людей, заважаючи їм остаточно звільнитися від привидів тоталітарного минулого. Вся історія більшовицького окультизму переконливо, яскраво доводить, що навіть ті політичні діячі, хто публічно, найгучніше кричав про перемогу матеріалістичної науки над релігією, у своїй шаленій боротьбі за абсолютну світову владу охоче, без найменших вагань зверталися до найтемніших, найстрашніших і найдавніших магічних практик нашого далекого минулого.
