Образ безсмертного кровопивці, що встає з домовини під покровом ночі, є одним із найпопулярніших у сучасній світовій попкультурі. Проте задовго до появи роману Брема Стокера про графа Дракулу та голлівудських екранізацій Східна Європа та Балкани пережили справжню епідемію вампірської істерії. У вісімнадцятому столітті австрійські імперські чиновники, військові лікарі та судові комісії складали офіційні протоколи про ексгумацію тіл, які не піддавалися розкладу та вважалися упирями.
Слов’янський і балканський фольклор зберігає унікальні вірування про потойбічне життя, де межа між померлими та живими була надзвичайно проникною, а порушення поховальних обрядів загрожувало лихом для всього села.
Документальна справа Петера Плогойовича
Першим офіційно задокументованим випадком масової вампірської паніки стала історія сербського селянина Петера Плогойовича з села Кісілова. У тисяча сімсот двадцять п’ятому році невдовзі після його смерті в селі за короткий час загадково померли дев’ять людей, кожен із яких перед смертю стверджував, що до нього вночі приходив померлий Петер і душив у ліжку.
Стривожені селяни звернулися до австрійської окупаційної влади, вимагаючи дозволу на ексгумацію. Імперський наглядач Фромбальд особисто був присутній під час відкриття могили. В офіційному звіті для Віденського суду він із жахом зафіксував, що тіло Плогойовича за сорок днів після поховання не розклалося, шкіра виглядала свіжою, а на губах виднілися сліди свіжої крові. Селяни пронизали серце покійного осиковим кілком і спалили тіло, після чого раптові смерті в селі припинилися, що перегукується з дослідженнями про те, що наука каже про давні легенди про вампірів і перевертнів.
Справа гайдука Арнольда Паоле
Ще більш масштабного резонансу набула справа сербського гайдука Арнольда Паоле з села Медведжа у тисяча сімсот тридцять другому році. За життя Арнольд розповідав, що під час військової служби в Греції його вкусив упир, але він зумів зняти закляття, скуштувавши землі з могили мерця і натершись його кров’ю. Проте після нещасного випадку та загибелі Паоле жителі села почали скаржитися на його нічні візити.
Австрійська військова адміністрація направила спеціальну медичну комісію на чолі з військовим лікарем Йоганном Флюкінгером. Лікарі ексгумували десятки тіл і склали знаменитий трактат Visum et Repertum (Побачено і засвідчено), де описали феномен нетлінності померлих. Цей документ сколихнув усю Європу, викликавши запеклі дискусії серед професорів Сорбонни, Оксфорда та Лейпцизького університету.
Слов’янська міфологія та поховальні обряди
У традиційних віруваннях слов’ян упирями або вурдалаками ставали люди, які померли неприродною смертю: самогубці, потопельники, чаклуни та ті, над ким не було здійснено належного християнського обряду. Також вірили, що якщо через незакриту труну перестрибне кішка або перелетить птах, покійник неодмінно повернеться до життя у вигляді нечистої сили.
Для захисту від упирів існував багатий арсенал народних засобів: у домовину сипали макові зерна (вірили, що вампір не рушить далі, доки не перерахує кожну зернину), у рот клали часник, а в серце забивали осиковий, дубовий або глодовий кілок, підтверджуючи глибокі язичницькі обряди у повсякденному житті предків.
Наукове пояснення феномену: порфірія та летаргія
Сучасна медицина знайшла раціональні пояснення багатьом проявам так званого вампіризму. Рідкісне генетичне захворювання порфірія призводить до порушення пігментного обміну: у хворих стоншується шкіра, що лопається від сонячного світла, оголюються ясна (ікла здаються візуально більшими), а вживання часнику викликає важкі приступи болю через вміст сульфатів.
Крім того, випадки летаргічного сну та каталепсії в умовах середньовічної медицини нерідко призводили до поховання живих людей, про що нагадує випадок, коли жінка прокинулась у труні на третій день. Природні особливості ґрунтів із низьким вмістом кисню також сприяли муміфікації тіл, що лякало забобонних селян.
Сьогодні міфи про східноєвропейських вампірів вивчаються як унікальний фольклорний та культурний феномен, що відобразив споконвічний людський страх перед смертю та невідомістю.
