Що таке підземні грози?
Однією з глухих серпневих ночей 1996 року в північному березі Ладозького озера по просіці карельської тайги єгер йшов додому. Несподівано темне небо осяяла спалах яскраво-синього кольору, під ногами затремтіла земля, а потім пролунав важкий гул. Коли знову стало темно, далеко над лісом, практично вертикально, в небо почав повільно підніматися вогненна куля. Єгер подумав, що це щось злетіло з сусіднього полігону або хлопчаки розпалили багаття на старому снарядному складі. Погодинної ще трохи, і переконавшись в тому, що все в порядку, і віддалений вибух не став причиною загоряння лісу, лісник пішов далі.
Дивне явище
На ранок, діставшись до місця нічного вибуху, лісник побачив незрозумілу картину. Поверхня землі на сотні метрів була немов підірвана зсередини, а в результаті цього сформувалася рівна неглибока канава. Дерева, які перш росли на галявині, виявилися вивернутими з корінням і відкинутими в сторону. Особливо дивно виглядало те, що у багатьох з них були обвуглені коріння, які ще диміли. Виходило, що вони обгоріли під землею!
Через пару днів на це місце прибули різні фахівці, в тому числі і військовослужбовці з сусіднього полігону. Вони стверджували, що вночі не було ніяких стрільб, та й місце вибуху не схоже на локальний вибух боєзарядів. Експерти роз’їхалися, не дійшовши до певного висновку. Про всяк випадок навколо нерукотворний канави провели заміри радіаційного фону, але він виявився колишнім. Правда у одного з дерев виявилася дивна особливість, крім обвуглених коренів у нього обгоріла і верхівка, немов її вразив розряд блискавки. Однак за інформацією метеорологів в цей час не було ніякої грози.
підземні грози
Слід зауважити, що якби подібне явище сталося сто років тому, то геофізики це пояснили б наслідком підземної грози. У 1903 році Жорж Даруй в своєму фоліанті «Електрика в усіх його застосуваннях» написав про те, що земне електрику виробляють бурі, які руйнують нашу планету зсередини так само, як урагани призводять в хаос повітряний простір.
Йдеться про відомих землетрусах причиною, яких, безсумнівно, є електрика. Земля в своїй сукупності наелектризована, і сильні заряди електричного струму постійно пробігають по ній. Якщо повітря теплий і сухий або до такої міри насичений електрикою, що більше не може увібрати в себе його надлишок, що виділяється землею, якщо карбонатні або крем’янисті породи знаходяться поруч з рудами металу, тоді акумуляція електрики стане причиною такого розряду, який відбувається під час атмосферної грози . Можна лише уявити собі, який руйнівною силою може володіти підземна гроза, в момент розрядки на площі в кілька квадратних кілометрів, проходячи крізь різні западини, розломи, пласти і т.д. Подібні розряди стрясають поверхню на відстані в сотні кілометрів.
Викладена теорія була розроблена в 1885 році, вона базується на неспростовних фактах. У наш час її приймають багато фізиків і метеорологи, які знайшли підтвердження цієї теорії. Однак з часом про теорію підземної грози забули. Сьогодні геофізики намагаються пояснити світлові спалахи загорянням газу, що виривається з надр. Проте, в 1976 році під час найсильнішого тянь-шаньського землетрусу спалах світла була настільки сильною, що її можна було бачити за кілька сотень кілометрів від епіцентру!
Експерти професора Воробйова А.А
На початку 70-х років ХХ століття професор Томського політехнічного інституту Воробйов А.А. намагався реанімувати гіпотезу про походження підземної грози. З групою однодумців він почав проводити експерименти в різних районах країни. Вони виклали теорію, відповідно до якої в момент підземної грози так само, як і при звичайній грозі повинні генеруватися радіохвилі, а якщо спробувати їх зареєструвати, то вони можуть стати такими ж провісниками землетрусів, як і радіохвилі, що поширюються в повітрі.
Дослідники дійсно змогли зафіксувати збільшення напруженості підземного радіофон прямо перед землетрусом. Однак бажання опублікувати результати цих важливих досліджень в найпопулярнішому науковому журналі «Доповіді Академії наук СРСР» зіткнулися з опором противників з провідного інституту по землетрусах Інституту фізики Землі АН СРСР.
Розкритикувавши ідею Воробйова, вони провели подібні експерименти, і через кілька років публікації на аналогічні теми регулярно стали з’являтися у пресі, звичайно, без посилань на попередника. Після цього Воробйов зі своїми однодумцями перевірили іншу гіпотезу: звичайна блискавка стає причиною виділення великої кількості озону, отже, і перед підземної грозою з-під землі повинен виділятися вільний озон. Дана гіпотеза була підтверджена експериментальним шляхом. Однак в результаті передчасної смерті професора Воробйова дослідження в даному напрямку були припинені. А факти, отримані професором, що не заперечуються, їм намагаються дати інше пояснення.
