Старовинні маєтки Англії століттями зберігають похмурі сімейні хроніки, у яких переплітаються аристократична розкіш, жорстокі зради та незбагненні паранормальні явища. Одним із найвідоміших осередків англійського фольклору вважається величний єлизаветинський палац Бертон Агнес Холл, розташований у графстві Східний Йоркшир. Його витончені цегляні фасади та різьблені дубові зали приховують драматичну історію про незламну дівочу волю та кричущий череп, який відмовився покинути рідні стіни.
Перші фортифікаційні споруди на цьому місці звів норманський лицар Роже де Стютевіль ще у дванадцятому столітті. Згодом, у 1457 році, землі перейшли до впливового дворянського роду Гріффітів. Наприкінці шістнадцятого століття сер Генрі Гріффіт вирішив перебудувати замок у розкішну резиденцію, будівництво якої тривало з 1601 по 1610 рік. Маєток став гордістю родини, але саме він став причиною фатальної трагедії наймолодшої доньки сера Генрі — юної леді Енн.
Фатальний напад розбійників та остання воля леді Енн
Енн Гріффіт палко любила новий палац і брала активну участь у розробці дизайну інтер’єрів, особисто обираючи ліпнину та гобелени для парадних залів. Її юність минала у вихорі балів, кінних прогулянок та світських прийомів. Проте одного весняного вечора дівчина без супроводу охорони вирішила відвідати знайомих у сусідньому селі Харпем. Ця легковажна прогулянка виявилася для неї фатальною.
На зворотному шляху в безлюдному лісовому масиві на неї напали розбійники. Вони жорстоко побили дівчину, зірвали коштовності та забрали фамільну каблучку, кинувши стікати кров’ю на узбіччі дороги. Місцеві селяни знайшли леді Енн і доправили до палацу, однак отримані травми виявилися несумісними із життям. Перебуваючи на порозі смерті, Енн взяла зі своїх сестер священну обітницю: її голова ніколи не повинна покинути палац давні архітектурні пам’ятки Англії завжди зберігали такі реліквії, і дівчина вимагала зберігати її череп у стінах Бертон Агнес Холл навічно.
Після смерті Енн сестри порахували останню волю вмираючої маренням тяжкохворої і поховали її за всіма християнськими канонами у родинному склепі церкви Святого Мартіна. Проте вже наступної ночі після поховання маєток здригнувся від неймовірних жахів.
Сорок ночей жаху та відкриття родинного склепу
Щойно сонце сідало за обрій, у коридорах палацу починали лунати несамовиті людські зойки, стукіт у зачинені двері та шелест невидимих суконь. Важкі меблі пересувалися самі собою, картини падали зі стін, а свічки гасли від крижаного подиху. Жахливий полтергейст тривав сорок ночей поспіль, позбавляючи господарів і слуг найменшої можливості заснути.
Зневірені сестри звернулися по допомогу до місцевого вікарія, який особисто сповідав леді Енн перед смертю. Священник нагадав про порушену клятву і порадив відкрити усипальницю. Коли важку кам’яну плиту саркофага підняли, свідки похололи від подиву: тіло дівчини залишилося абсолютно нетлінним, але її голова була повністю відокремлена від тулуба, а череп — абсолютно білим і чистим від плоті.
Вікарій обережно виніс череп зі склепу і помістив його на стіл у великій залі палацу. Тієї ж миті всі аномальні звуки, удари та крики в будинку раптово припинилися, поступившись місцем мертвому спокою. Відтоді реліквія стала головним хранителем спокою замку.
Спроби позбутися черепа та сучасний стан резиденції
Протягом наступних століть нові покоління власників маєтку кілька разів намагалися винести кістяний артефакт із дому, проте кожна така спроба закінчувалася поверненням нічних жахів. Слуги, які викидали череп у рів із водою або закопували в саду, ставали свідками того, як дзвони на вежі калатали самі по собі, а коні в стайнях билися у паніці. Подібні явища описують дослідники, вивчаючи світіння духів та загадкові вогні привидів у замках Європи.
Зрештою, під час масштабної реставрації будівлі в середині дев’ятнадцятого століття череп вирішили назавжди сховати від людських очей. Його акуратно помістили у спеціальну нішу під парадними сходами і замурували товстим шаром цегли за дерев’яними дубовими панелями. Відтоді фізично прибрати реліквію стало неможливо, що повністю задовольнило вимогу духу.
Сьогодні маєток Бертон Агнес Холл відкритий для відвідувачів і перебуває під опікою фонду збереження культурної спадщини. Щороку в річницю трагічної загибелі леді Енн охоронці та туристи стверджують, що бачать напівпрозору жіночу постать у пишній сукні єлизаветинської епохи, яка тихо спускається сходами і тане у вечірньому повітрі, нагадуючи, наскільки глибокою буває загадкова історія давніх подій.
