Різдво Христове: християнські звичаї, традиції та народні прикмети

Різдво Христове посідає друге місце за значущістю серед християнських свят після Великодня. Католики та інші християни західного обряду вшановують народження Ісуса Христа 25 грудня, а православні християни східного обряду традиційно святкували його 7 січня. В Україні з 2023 року Православна церква України та Українська греко-католицька церква перейшли на новоюліанський календар, тож тепер свято тут відзначають 25 грудня. Справжні віряни перед Різдвом дотримуються 40-денного посту.

Походження та історія свята

За джерелами, що збереглися до нашого часу, перші християни Римської імперії Різдва не святкували. Вони відзначали Великдень і щотижня згадували про жертву, яку Ісус приніс заради всього людства. До IV століття Різдво святкували разом із Хрещенням, 6 січня. Перші згадки про святкування 25 грудня датують кінцем II – початком III століття.

Подібно до багатьох інших християнських свят, Різдво має язичницьке коріння. У Стародавньому Римі 25 грудня святкували День народження непереможного сонця. Неважко здогадатися, що це язичницьке свято припадало на зимове сонцестояння. Історики вважають, що перші християни запровадили власне свято на противагу язичникам.

Наші предки-слов’яни в цей час шанували бога Коляду – божество миру та бенкетів. Коли день починав подовжуватися, язичники бенкетували, пили й загалом поринали в розгульні веселощі. Частина істориків пов’язує назву «Коляда» із санскритським словом "Kala", що означає «скликати».

Навіть після утвердження православ’я на Русі слов’яни не полишали своїх язичницьких обрядів. Цікавим є ритуал із дещо моторошною назвою – «зігрівання покійника». На підвищених місцях розпалювали солому, вірячи, що в такий спосіб допомагають душам померлих зігрітися в холодну зимову пору.

Вогнища розводили на землі, що належала родині, та/або на цвинтарі. Біля них залишали воду й їжу, лили вино, а потім кликали покійних такими словами:

«Петре, Дем’яне, чи тут ви? Прийдіть та зігрійтеся».

Світле свято Різдва водночас вважали днем, коли нечиста сила лютує найбільше. Темні сили намагалися своєю присутністю применшити людську радість від народження Божого Сина.

Другий день Різдва мав назву «бабині каші». У селах шанували повитух: їм несли млинці й горілку, відріз тканини, рушник, мило. Прийнявши дарунки, баба ставила на стіл горщик каші й пригощала всіх гостей. Поївши, ті клали в горщик гроші, а повитуха дякувала їм приказкою:

«Рости батькові на окрасу, матері на втіху, а світові на славу».

Церква другого дня Різдва вшановує ікону Пресвятої Богородиці «Блаженне черево». Вірили, що цей образ допомагає вагітним жінкам щасливо розродитися. Від бабиних каш і до Хрещення тривали Святки.

Дата Різдва: символіка, астрономія та календарі

Повернімося до питання дат. Вибір 25 грудня не був випадковим. Християни визначили днем Благовіщення 25 березня – саме тоді Діві Марії з’явився ангел і сповістив, що Вона народить Сина Божого. Якщо від цієї дати відрахувати термін вагітності, вийде якраз 25 грудня.

Християнські богослови одностайні в тому, що 25 грудня – дата радше символічна, ніж точна. Підказати справжній час народження Христа може рідкісне астрономічне явище – з’єднання Сатурна та Юпітера в сузір’ї Риб, яке відбулося 7 року до нашої ери.

На небі зближення цих планет виглядало як найяскравіша, Вифлеємська зоря. Волхви побачили в ній знак народження нового юдейського царя – і не без підстав: Сатурн вважається покровителем Палестини, Юпітер уособлює царя богів, а сузір’я Риб пов’язують з усім єврейським народом.

Звідси випливає ще один цікавий висновок: у 33 році нашої ери Ісусові було не 33, а 40 років. Отже, саме це число можна вважати «новим віком Христа».

Чи міг Ісус народитися взимку? Це малоймовірно. У Євангелії від Луки йдеться, що в день Його народження пастухам, які перебували просто неба, з’явилися ангели, що прославляли Бога. Проте в грудні в Юдеї холодно й дощить. Ця суперечність і спонукає дослідників переносити дату Різдва на літо, коли тепло і худобу можна випасати.

Чому ж католики святкують 25 грудня, а православні – 7 січня? Прихильників «теорій змови» доведеться розчарувати: насправді всі відзначають свято 25 грудня, лише за різними календарями – григоріанським і юліанським.

Юліанське літочислення запровадив давньоримський володар Гай Юлій Цезар, і ним користувалися аж до Середньовіччя. Його вада полягала в тому, що Земля здійснює повний оберт навколо Сонця на 12 хвилин повільніше, ніж вважали римські астрономи. Через це Різдво поступово «зміщувалося» до весни, а Великдень – до літа. На цю плутанину звернув увагу Папа Римський Григорій XIII. Він зробив частину високосних років звичайними та вилучив із календаря 10 днів. У результаті після 4 жовтня 1582 року в Західній Європі одразу настало 15 жовтня.

Нововведення прийняли не всі. У Російській імперії аж до Жовтневого перевороту діяв юліанський календар. З часом розбіжність між календарями зросла й сьогодні становить 13 днів.

Коли на Заході 25 грудня святкують народження Божого Сина, за старим стилем це лише 12 грудня. А коли 25 грудня настає за «старим стилем», за новим це вже 7 січня.

Календарі й надалі розходитимуться: у 2100 році православні, що тримаються юліанського календаря, святкуватимуть уже 8 січня, якщо до того часу не синхронізуються з рештою християнського світу.

Святвечір і різдвяні звичаї

В українській, російській, білоруській та багатьох інших народних традиціях святкування починається ще ввечері напередодні Різдва (за старим стилем – 6 січня). Цей вечір називають Святвечором. Це суто родинне свято, що збирає за одним столом усю рідню.

Господар запалює свічку на згадку про предків, після чого всі промовляють «Отче наш» і приступають до вечері. Сідати до столу можна лише після появи першої зірки – це відлуння давньої легенди про волхвів, які за найяскравішою зорею знайшли шлях до новонародженого Ісуса Христа.

Кожна господиня готувала 12 пісних страв, що символізували апостолів Христа. Першою куштують кутю, яку варять із рису, пшениці чи ячменю, додаючи мед, горіхи, мак і родзинки.

На стіл також подають вареники й борщ, овочеві салати, гриби, різноманітні соління. Із напоїв на Святвечір дозволено лише узвар – компот із сушених фруктів.

Кожен за столом має скуштувати всі 12 страв, проте з’їдати все до решти заборонялося – інакше рік буде голодним.

Неодруженим хлопцям і дівчатам не можна було сідати на ріг столу. Доки триває вечеря, ніхто з родини не мав підводитися – інакше в оселю неодмінно проникне нечиста сила.

На найпочесніше місце в хаті ставили сніп жита, пшениці чи вівса – дідух. Наші пращури вірили, що він уособлює рід, оберігає сім’ю від зла й приносить достаток.

Із різдвяними святами пов’язано безліч звичаїв, повір’їв та традицій. Ось лише деякі з них:

• На Святвечір відчиніть ширше двері й вікна, щоб Різдво швидше увійшло до вашого дому.
• На Різдво починали колядувати: дорослі й діти ходили від хати до хати, несучи добру звістку про народження Спасителя.
• У храмах розпочиналися різдвяні богослужіння, а віряни вітали одне одного словами: «Христос народився! Славімо Його!».
• Вважалося, що на Різдво «відкриваються небеса», тож можна просити про здійснення найпотаємніших бажань, зцілення від хвороб, прощення гріхів. Бездітні подружжя молили Богородицю про дитину, а незаміжні дівчата ворожили на судженого.

Католицькі звичаї мало відрізняються від православних, хоча певні особливості все ж існують:

• Увесь тиждень перед Різдвом католики прикрашають оселю. Вважається, що чим святковіше виглядає дім, тим більше щастя, радості й удачі принесе прийдешній рік. Православні ж здебільшого прикрашають лише ялинку.
• На святковому столі католиків обов’язково є індичка, імбирне печиво та різноманітна випічка.
• Різдво зустрічають у новому одязі – тоді рік подарує багато приємних вражень.
• Католики теж колядують: ряджені ходять вулицями й співають пісеньки, для яких навіть виокремили цілий жанр – Christmas Carols.

Народні прикмети на Різдво

Різдво – велике свято для кожного християнина. Водночас православні звичаї дуже тісно переплетені з язичницькими обрядами, і людині необізнаній часом важко відрізнити одне від іншого.

Яскравим пережитком язичництва є прикмети, що з’явилися завдяки тривалим спостереженням за природою. Предки вірили, що погода на Святвечір і саме Різдво підкаже, якими будуть весна та літо:

• Сильний мороз на Різдво – до спекотного літа.
• Відлига – весна буде холодною.
• Сніг на Святвечір – у новому році чекайте добрих новин.
• Хуртовина – до ранньої весни.
• Ясний погожий день 7 січня обіцяє гарний урожай на полях.
• Заметіль сприяє пасічникам – у новому році вони зберуть багато меду.
• Молодик 7 січня віщує дуже поганий урожай.

Прикмети про здоров’я

На Святвечір і Різдво ворожили, яким буде здоров’я господаря та всієї родини:

• Якщо кутя й сочиво вдалися пишними й смачними, весь рік ви будете здорові. Якщо ж страви не вийшли, без хвороб, на жаль, не обійдеться.
• Можна було поворожити за допомогою курки, води та зерна. Перед птахом ставили дві посудини – із зерном і з водою. Якщо курка спершу клюне зерно, рік буде здоровим; якщо першою вип’є воду – до хвороб.
• 6 і 7 січня господині не займаються рукоділлям. Порушення цього правила, за повір’ям, обернеться хворобами домочадців у новому році.

Грошові прикмети

Деякі прикмети підказували, яким буде фінансове становище:

• Побачили на Різдво мишу – готуйтеся до грошових втрат.
• Щоб у домі був достаток, розставте по кутках кілька мисок із зерном.
• На Святвечір у хаті обов’язково мають горіти свічки (щонайменше одна), адже свічка символізує багатство й тепло.
• На Різдво ворожили, кому з родини найбільше пощастить у грошах. Господиня пекла пиріг і перед подачею розрізала його на шматочки, в один із яких клала монетку. Хто візьме саме цей шматок, той у новому році неодмінно розбагатіє.

Прикмети на удачу

Ці прикмети обіцяють успіх у наступному році:

• Побачити 6–7 січня великого пса – до втілення планів і мрій.
• На Святвечір обов’язково «пригостіть» домовика частиною їжі. У селі тарілку ставили за піч, у місті її можна залишити на ніч біля газової плити. Задоволений домовик неодмінно допомагатиме у ваших справах.
• 7 січня запросіть кількох гостей, серед яких має бути темноволосий чоловік. Якщо саме він першим переступить поріг, чекайте великої удачі.

День тижня і доля

Найпростіше різдвяне ворожіння – подивитися, на який день тижня припадає свято. Якщо Різдво випало на:

• Понеділок – буде гарний урожай.
• Вівторок – сміливо одружуйтеся чи виходьте заміж: шлюби цього року мають добрі шанси бути щасливими.
• Середу – рік буде вдалим для тих, хто займається промислом: полюванням і риболовлею.
• Четвер – кожна незаміжня дівчина зможе знайти свою «другу половинку».
• П’ятницю – до довгої зими й короткого літа.
• Суботу – весна буде затяжною та дощовою.
• Неділю – рік дуже сприятливий для нових починань.

Заборони та ворожіння на Святвечір і Різдво

З різдвяною ніччю та наступним днем пов’язано чимало заборон і порад від знавців традицій. Ось деякі з них:

• У різдвяну ніч намагайтеся не спати, а неодмінно відвідайте богослужіння в храмі свого району чи населеного пункту.
• На Святвечір і Різдво не прибирають – за народним звичаєм, усе слід зробити заздалегідь.
• Цього дня не можна виносити сміття, бо так людина нібито позбувається всього доброго, що їй судилося в новому році.
• Погана прикмета – не пустити когось на поріг. Господарі мали радо зустрічати всіх колядників.
• На вікна завжди ставили запалені свічки – так живі поминали тих, хто вже відійшов у засвіти.
• Для свята підходить лише світлий одяг – у жодному разі не темний і тим паче не чорний.
• Верхівку ялинки прикрашають тільки зіркою – символом тієї давньої Вифлеємської зорі.

На Святки й Новий рік заведено ворожити, намагаючись зазирнути у власне майбутнє та майбутнє рідних. Православна церква ворожіння не схвалює, вважаючи їх «спілкуванням із лукавим». Однак допитливість наших співвітчизників сильніша за заборони, та й язичницькі гени, мабуть, дають про себе знати.

Ось кілька ворожінь для дівчат чи жінок, які зібралися разом в одному приміщенні.

Ворожіння зі свічками на заміжжя

Для цього знадобляться:

• половинки шкаралупи волоського горіха (стільки, скільки зібралося дівчат);
• велика миска з водою;
• невеликі свічки.

Свічки встановлюють у шкаралупки, запалюють і пускають плавати в мисці. Далі всі стежать, чия свічка згасне першою, а чия – останньою: у такому порядку дівчата й вийдуть заміж. Якщо свічка разом зі шкаралупкою потонула, це вважали лихим знаком – дівчина залишиться самотньою до кінця життя.

Як зватимуть судженого

Це, мабуть, одне з найпростіших різдвяних ворожінь. Дівчина, яка хотіла дізнатися ім’я майбутнього чоловіка, на Святвечір виходила надвір, зупиняла першого зустрічного чоловіка чи хлопця й питала, як його звати. Таке саме ім’я матиме і її наречений.

Ворожіння на чашках

Для нього готують стільки чашок, скільки дівчат ворожитиме.

У чашки кладуть такі предмети:

• сіль;
• цибулю;
• цукор;
• хліб;
• монету;
• каблучку.

В одну з чашок наливають воду.

Потім дівчата по черзі із заплющеними очима обирали одну з чашок. Каблучка віщувала швидке заміжжя, монета й хліб – багатство, цукор – веселощі попереду, цибуля – сльози. Чашка з водою обіцяла звичайне життя без особливих змін.

Різдво – велике свято, у якому поєдналися християнські та язичницькі начала, а з ним пов’язано безліч прикмет і традицій. Незалежно від того, чи вірите ви в Бога, мудрість пращурів може зробити ваше життя легшим і щасливішим. Спробуйте!