Багато століть церква вселяла людям просту і зручну для себе установку: світло – тільки у них, а будь-яке звернення до «темних сил» небезпечне і гріховне. Однак літотерапевт, таролог, астролог і знавець мінералів Анастасія Казачок стверджує: це не більше ніж маніпуляція. У християнському егрегорі уживаються і світлі, і темні сили. Той же Микола Чудотворець може постати і як святий заступник, і як Біс Абара, що виконує земні, матеріальні прохання. Церковні ритуали, якщо придивитися, часто носять некротичний і навіть сатанинський характер. Але людям століттями вселяли: церква – це виключно світло.
Саме тому у багатьох виникає страх – чи не настане «кара», якщо звернутися до молитви, де згадуються сили, не схвалені священиками. Але, як пояснює Анастасія Казачок, все залежить не від ярликів «чорне» або «біле», а від знання законів магії і шанобливого ставлення до сил, з якими людина працює.
Хто такі дворучники і чому їх боїться церква
У традиціях магії існують так звані «дворучники» – ті, хто працює одночасно з «лівою» і «правою» рукою, тобто звертається і до темних, і до світлих сторін одного егрегора. Насправді це грамотні маги, які не плутають системи і не змішують різні пантеони. Але саме таких людей церква особливо не любить, адже вони доводять: звертатися за допомогою можна безпосередньо, без посередників і обов’язкових пожертв.
Яскравий приклад дворучних – сільські бабусі-цілительки. Вони викатують яйцями, читають замовляння перед іконами, використовують молитви, яких немає в офіційних церковних книгах. Їхня сила реальна і перевірена часом, але ставлення церкви до них різко негативне. Адже бабусі дають людям те, що в храмі пропонують лише за «плату десятину» і тривале підпорядкування церковним правилам.
Практики захисту та сила волі
Анастасія Казачок підкреслює: церква боїться моменту, коли люди усвідомлять, що можуть самі працювати з енергіями, не обмежуючи себе заборонами. Вона наводить приклад іконографії Георгія Побідоносця: на зображенні святий душить змію – символ людських пристрастей і руйнівних бажань. Цей образ можна використовувати і як підтримку в боротьбі з власними слабкостями, і як захист від ворогів. Все залежить від наміру і внутрішньої сили людини.
На завершення розмови Анастасія ділиться практичним ритуалом захисту – багаторівневою літанією, яку можна читати для рідних, які перебувають на війні, в небезпечній дорозі або складній життєвій ситуації. Такий оберіг формує потужний щит, який проявляється у кожної людини по-своєму, але завжди результативно.
Церква століттями формувала образ єдиного зберігача істини і світла. Але практика показує: в кожному егрегорі присутні і темні, і світлі сили. Усвідомлений підхід, повага до цих сил і знання законів магії дозволяють людині самій керувати своєю долею. Саме тому постаті дворучників і простих бабусь-цілительок так лякають церковну систему: вони доводять, що сила в руках людини, а не тільки в стінах храму.
