Чи існує світовий уряд і яким чином до нього можна потрапити? Питання звучить як сюжет з роману, і не випадково Дарина Фрейн звертається до «Майстра і Маргарити» Михайла Булгакова, де таємниця влади, спокус і ритуалів переплітається з духовним пробудженням людини. У своєму огляді вона досліджує фільм-екранізацію і через нього розкриває приховані смисли, натякаючи на ритуали, магічні практики та паралелі між реальністю 1930-х років і сучасністю.
Театр влади та ініціації
Дарина Фрейн підкреслює: щоб наблизитися до світу влади, людина немов проходить ініціацію. У повсякденній рутині ми «в’янем», але сила, яка приходить ззовні, вимагає відповіді – згоди або відмови. Ініціація в такому розумінні нагадує театральну виставу, де невидима знімальна група готує декорації, а саме життя перетворюється на сцену. Тут влада і духовний шлях переплітаються, ініціація стає своєрідним пропуском у «новий світ».
Булгаковський Воланд і його свита символізують сили, які спостерігають за людьми і відокремлюють тих, хто «над системою», від тих, хто в ній розчиняється. Фрейн проводить паралелі з сучасними державними устроями: у будь-яку епоху є ті, кому дозволено більше. Саме ці обрані і створюють відчуття, ніби десь існує невидима рада – світовий уряд, входження до якого вимагає подолання людських страхів і готовності відмовитися від звичної ролі.
Маргарита як образ духовного шляху
Особливу увагу екстрасенс приділяє жіночому образу. У романі та фільмі саме Маргарита проходить шлях відьми та духовного пробудження, а не Майстер. Вона відмовляється від безглуздості повсякденного життя, приймає в собі силу та вступає в контакт з іншим світом. Фрейн зазначає, що для жінки визнання «я відьма» – лише початок: цього замало, важливо навчитися керувати внутрішньою силою і знайти особистий сенс.
Маргарита — символ того, що вхід до «світового уряду духу» неможливий без власного шляху. Дарина пов’язує це з сучасними жінками: поки сенс шукається тільки в служінні іншим, справжнього розкриття не відбудеться. Пробудження починається тоді, коли людина діє зсередини, а не заради зовнішніх ролей.
Новий світ і вічні ритуали
У фільмі постійно звучить мотив «нового світу» – руйнування старих канонів і очікування змін. Люди не хочуть вірити, що війна і хаос назавжди; надія на оновлення стає архетипом. Фрейн вказує: так було завжди — від ворогів народу до «іноагентів» сучасності. Влада використовує страх і репресії, але паралельно в суспільстві формується міф про новий початок.
Булгаковські символи – пиття з черепа ворога, бал у сатани, сеанс чорної магії — трактуються нею як проекції реальних ритуалів, прихованих у глибині культурних кодів. Ці образи, за словами Фрейн, залишаються актуальними і в XXI столітті, адже кожен з них нагадує про те, що влада – це не тільки політика, а й магія колективної свідомості.
Прагнення «потрапити до світового уряду» в інтерпретації Дарини Фрейн – не про таємні клуби і масонські ложі, а про духовне пробудження і вміння вийти за межі системи. Ритуали Булгакова стають метафорою внутрішньої трансформації: тільки той, хто наважиться визнати свою силу і знайти особистий шлях, може піднятися над страхами, нав’язаними суспільством.
Стаття створена за мотивами відео YouTube каналу «Світи Фрейн», автор – екстрасенс Дарина Фрейн.
